Сходами
з рубрики / циклу «ЛІРИКА»
Сходами… вгору... шлях вертикальний… схо-да-ми…
Ліфт зламавсь чи на горище не хо-дить він?
Схо-да-ми… Вище… ще-і-ще... там… Де небо!..
Сходити/підійматись у СЕБЕ/ ТЕБЕ?
Крок-о-дин – вгору/вниз... знов клаптик дво-ри-ща…
Хто? Чого? Пізнають ВОНИ не-скоро-ще…
Будуть у принципах... й озвучувать вер-сі-ї,
Про-сто лі-та-ти – це також диверсія?
Вдих-видих – скніти чи зважитися на вчинок?
Так! Не така, як ВИ! У цьому причина?
Хай пальцями і кричать: «Та вона зду-рі-ла!»
Не лякайтеся! Може… у мене крила?
Змієм повітряним – кулькою – і – без – нитки!
Тільки земна, як всі, а не тінь лелітки…
І з висоти небес знову на грішну землю…
Длубатись у багні… Пороху повні жмені…
Але гірко не впасти - очі запорошило!
Не розрізнити, яким є колір вітрила…
Київ, 9 квітня 2013 року
.gif "{#}")
