Тетяна Чорновіл ТРОЯНДА НА ДОЩАХ
У маренні – закоханий світанок
І повна рідних зір духмяна ніч.
Хтось кинув тут мене, і наостанок
Я ніжу пелюстки дощам навстріч.
Розквітла не в той час, не в тому місці,
На забаганку зірвана чужу,
З патьоками стрімких дощів на листі
В калюжі на вітрах рвучких лежу.
За звичними буденними речами
Що вам до всепробачення мого.
Весною під холодними дощами
Так холодно… Так холодно… Так хо….
10.08.2015 20:42 Марія Круль => © |
 Гарно,ніби про людину. |
12.04.2013 11:42 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарно! Треба до збірки "Лірика квітів" вмістити!)) |
11.04.2013 20:30 Антоніна Грицаюк |
 Шкода троянду, гарний вірш. |
11.04.2013 00:45 Світлана Рачинська |
 Дуже сумно... Та що там казати?... З людьми часто-густо таке відбувається... До душі мені Ваша поезія)))) |
10.04.2013 22:35 Чернуха Любов => © |
 Дуже-дуже шкода квіточку... |
10.04.2013 20:27 Наталія Сидорак |
 Чудово, хоч і сумно) |
10.04.2013 18:20 Каранда Галина => © |
 це ж просто так троянд не викидають... за цією сумною історією є ще одна сумна історія... |
10.04.2013 16:49 Тетянка => © |
 Дуже сподобалось, так проникливо написано! ) |
10.04.2013 14:16 Оля Стасюк |
 фінал такий... Ледь не розплакалася... Ви читали казку О. Вайльда про солов`я і троянду? Мені дуже подобаються його філософські казки, як і Ваші вірші. Там є щось схоже з цим сюжетом... Може, трохи більше драматизму, зате у Вас історія набула ніжного закінчення. |
10.04.2013 14:05 Ірина Лівобережна |
 Так щемно... Гарно... |