09.05.2013 14:16
for all
312 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Турчиневич Галина

Монолог

Ти чуєш мене?

Я звертаюсь до тебе

Мовчиш…

Не хочеш відповідати?

Та я і не чекаю відповіді.

У мене все ж монолог,

                                а не діалог.

Мій театр складається

                               з одного актора.

Театр абсурду, комедії і драми.

Театр кришталевих мрій,

Пластмасових ілюзій,

Повітряних снів.

Прислухайся…

Ти чуєш гучний дзвін

                     розбитого кришталю?

Так розбиваються

                       дорогоцінні мрії.

Ти помічаєш усю штучність

Та не справжність речей?

Це все марево ілюзій.

Чи відчуваєш себе сном

                       якого не пам’ятаєш,

Але знаєш, що він був.

Як реалії буденної мінливості.

Ти смієшся.

Я знаю…

Відчуваю.

Це і є комедія життя.

Я завершую свій монолог.

Закінчились думки,

Забракло слів,

Стихли відчуття.

Публікації: Турчиневич Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.05.2013 01:10  Наталія Сидорак 

Сильно. 

 09.05.2013 18:25  Каранда Галина 

так, несправжність скрізь... вам вдалося передати настрій. І саме під такі настрої й пишуться верлібри, в мене теж...