Тетяна Чорновіл НЕГОДА
Загорнувшись в хмари сірі,
В неба збудженому вирі
Розгулялися громи,
На лунких дощів клавірі
Грали блискавки з пітьми.
В крижаній небес гримасі,
Мов шаман в п’янкім екстазі,
Барабанив в бубон град,
Аж луна застигла в часі,
Перестукана стократ.
– Все! Кінець гулянки! – сміло
Сонце враз оповістило,
Вбравшись в промені ясні.
Лиш в траві журились біло
Граду сльози льодяні.
07.06.2014 11:29 Тадм => © |
 красиво |
18.06.2013 17:02 Оля Стасюк |
 Град - це коли в небі розбиваються серця. А такі трагедії не проходять безслідно.... тому падають уламки і нищать врожай... щось мене понесло не в той бік. Красивий вірш, душевний. |
10.06.2013 20:55 Деркач Олександр => © |
 Красиво,люблю негоду)) і написано красиво... |
07.06.2013 17:53 Тетяна Белімова => © |
 Чудова персоніфікація!)))) |
07.06.2013 16:38 Ірина Лівобережна |
 Здорово! Музика грози! ))) |
07.06.2013 13:46 Чернуха Любов => © |
 Вірш чудовий, нестримний, як погода |
07.06.2013 10:39 Володимир Пірнач |
 Така от непогода) |
06.06.2013 23:26 Каранда Галина => © |
 стовпчик про град такий лункий, наче й справді град... гарно. |
06.06.2013 23:21 Світлана Рачинська => © |
 Прекрасно, Тетяно) Люблю світ Вашими очима!!! І творчість Вашу люблю) |