Ми з тобою - рідня
Ти підходиш до мене, й голівку кладеш на коліна,
Щось повідати хочеш, важливе сказати мені.
Зазираєш у очі, розумна домашня тварино,
Але мови, що я б зрозуміла, у тебе немає, о ні.
Десь, в первіснім Едемі, серця наші міцно дружили
І ходили в гостини уранці прадавнього дня.
Їх сліди ще не стерлись, ще є вона, є та стежина,
Хоч давно вже забулось, що люди і звірі - рідня.
Ти до мене підійдеш і раптом прокинеться спомин,
Пісні тихої тінь, що давно вже не чули світи.
Спалахне десь у серці любові прадавньої пломінь
І на мене із вірою ніжно подивишся ти.
Ніби друзі зустрілись, та маски не сила їм зняти.
Під машкарою друг намагається друга впізнати.
Харків, Червенеь 2013 р.
