з рубрики / циклу «П`ять відтінків мене»
Шкода, що нас уже немає.
Шкода, що ти не зрозумів.
Свою я слабкість відганяю,
І набіраюсь нових сил.
Летіла темними ночами,
Не рахувала довгих днів.
Шкода, що нас уже немає,
Шкода, що ти не зрозумів.
Як, кухлик з дорогої порцеляни
Його не викидають - бережуть,
На нього дивлячись згадають,
Але із нього вже не п`ють.
Багато в тебе не просила,
Ти взяв усе, що захотів.
Дарма, що нас уже немає,
Дарма, що ти не зрозумів.
