Каранда Галина Закульгало щось серце
Закульгало щось серце.
Трохи збилося з ритму.
Крокувало не в ногу, -
От і має своє.
Чи віднайде дорогу,
Перебравши всі рими,
Розіклавши на купки
Все «моє» й «не моє»?
Розгубилося серце
Серед «хочу» й «не хочу»,
Від чужих ідеалів
Заховавшись в пісок.
Між рампованих залів
Блиск фальшивить у очі,
І трибуни брехливі
Заганяють в куток.
Лубни, 7.09.2013
09.09.2013 18:50 Тетяна Чорновіл => © |
 Вірш чудовий! Формою і змістом, але не настроєм! |
09.09.2013 18:28 Тадм |
 Чудове продовження "сердечної" тематики для пана Юдова |
08.09.2013 13:10 Мальва СВІТАНКОВА |
 СИЛЬНО....давно щось я не читала сторінок Вашої душі. |
08.09.2013 13:00 Зельд => © |
 Хтось ховає в пісок голову, а хтось серце, ну а за блиск, що фальшивить у очі і трибуни фальшиві - тут добре сказано ) . Респект. |
08.09.2013 10:56 Світлана Рачинська => © |
 Дуже глибоко і сильно. про трибуни найбільше сподобалось. |
08.09.2013 10:45 Ірина Затинейко-Михалевич |
 сильні думки, обрамлені у вірш... |
08.09.2013 08:16 Сашко Новік |
 Цікаво |
08.09.2013 08:01 Деркач Олександр => © |
 Класно...от в цьому і вся наша біда, і в той же час кайф, що серце окремо, а в голові хочу-не-хочу, і тоді серцевий м`яз весь посічений рубцями, є видимі шрами на руках, а є невидимі на серці... |