11.09.2013 10:40

для всіх

216

6 | 6

 © Наталка Янушевич

Хімія

Ці сходи – униз,

Таким безконечним віялом.

Вузенький карниз,

Тож треба вперед іти.

Кудись від біди…

Усі циферблати звірено:

Ступити туди

Чи все-таки відійти?

Он в’ється стебло.

І всотує всоте сонце.

А сік у стеблі,

Прозорий і теплий сік,

Він, чуєш, живий,

Хоч трохи густий і сонний.

Він знає тебе

І жити тобі прорік.