Хімія
Ці сходи – униз,
Таким безконечним віялом.
Вузенький карниз,
Тож треба вперед іти.
Кудись від біди…
Усі циферблати звірено:
Ступити туди
Чи все-таки відійти?
Он в’ється стебло.
І всотує всоте сонце.
А сік у стеблі,
Прозорий і теплий сік,
Він, чуєш, живий,
Хоч трохи густий і сонний.
Він знає тебе
І жити тобі прорік.