в замрії осінь у природі.
дощі і вітер.
день мов сон.
краса і лагідність...
негода
як примха,
дійсність,
як закон.
стучиться дощик в парасолю
дрібними крапками імжи -
стучиться як весела доля...
чи то кохання у олжі?..
все загадково,
все не просто,
ділемою добра і зла.
а, може, то сріблясті коси
імжею осінь росплела?..
в калюжи,
вимиті свічада,
в люстерка неба у імлі
лягло волосся водоспадом,
на листя жовкле на землі.
і золоті на вітах локи
на тротуари і стежки,
і у стрімкі спадуть потоки -
немов кораблики ріки,
які полинуть у майбутнє
на хвилях серця і душі
крізь сьогодення незабутнє,
крізь тайну осені в дощі...
