Зав`ялова Валентина Пальма в вікні
Парасолі вогкої купол,
Під ногами калюжі…
І тополі, й клени в сльозах
Оплакують літо…
Із-за скла, з підвіконня
У осінь вдивляється пальма
Одомашнена, ніжна,
Приречена жити в неволі.
Та, що жодного разу
Не чула, як хвиля шепоче,
Чисте листя чиє
Не куйовдила злива тропічна.
Ще недовго і знов жовтий лист
Закружляє з червоним.
Тільки глибоко в серці
Є пам’ять про небо тропічне…
Харків, Вересень 2013 р
23.09.2013 10:12 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже-дуже щемливо і точно передані відчуття! |
22.09.2013 22:58 Наталя Данилюк => © |
 Дуже трепетно... А ми і не задумуємося над тим, як непросто екзотичним деревам і квітам у наших краях, до яких вони не звикли... Кожному його рідний дім наймиліший. Гарно передали настрій! |
22.09.2013 20:05 © ... => Світлана Рачинська |
Дякую. Буває так, що сумно і хороше одночасно... |
22.09.2013 20:04 © ... => Тадм |
Дякую. |
22.09.2013 19:57 Тадм |
 гарно :) |
22.09.2013 14:19 Світлана Рачинська => © |
 Сумно. А я ніколи і не замислювалась над цим... Чудовий вірш! |