ТАМ, ДЕ МІСЯЦЬ БЛІДИЙ...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Там, де місяць блідий у смерканні
Полоскав срібносяйні доріжки,
Схарапудились коні туманні
І помчали в налякану трішки
Зачаровану нічку осінню,
А вона заплелась у їх гриви,
Тільки тіней жмутки попідтинню
Розметала крізь вітру пориви.
З-під копит перші зблиски світанку
Зайнялись в хмар імлистих оравах.
Дико схлипнула ніч наостанку
І розсипалась росами в травах.
Передзвонами дива щемкого
Йду в казки трав’яні ясноросі.
Не судіть же мене надто строго,
Що в туманній розтану знемозі.
