УБИВЧА СПОВІДЬ
"СПОВІДЬ, ЯКА ВБИВАЄ..." - Євген БАРАН
зі збірки есеїстики "У полоні стереотипів"
Скільки сімей і стільки їх історій...
Історія ж цієї, як тавро
Для тих людей: для кожної "потвори",
На совісті кого пролита кров...
_______________________________
Так сталось - травмувався на роботі
Сім"ї тієї батько й чоловік:
Отримав інвалідність на заводі
І став непрацездатним вже на вік.
Потрапила сім"я в лещата долі...
Щоб вижити й зростити двох дітей,
Заплівши в косу власну силу волі,
Подалась жінка до чужих людей:
В Італію на довгих п"ять-шість років.
А повернувшись, все й розповіла:
" - Пробач мені, коханий, мої кроки..,
Я жінка й мати тут, а там була...
Ти зрозумій, в нас було безгрошів"я,
А в тій сім"ї здавалося б є все...
"Не в грошах щастя", як гласить прислів"я:
Дітей вони хотіли над усе!
Я.., словом.., народила їм дитину...
Мене просили з розпачем в очах
Про це так само інших дві родини...
Там троє діток в батьківських руках."
Поставивсь чоловік із розумінням:
" - Що було там, хай зостається там.
Таке напевно Господа веління..."
З полегшенням подалась жінка в Храм.
Посповідавшись, наче камінь з серця,
Тягар з її душі, немов упав.
Та вже на другий день, мов бруд з відерця -
В селі про щиру сповідь кожен знав.
І стали язики злі обмовляти
За спиною, а дехто і в лице:
"Он курва йде...", "Багатодітна мати...",
"Волів би бути чоловік вдівцем..."
Довели бідолашну: сила волі
Розплелась з посивілої коси.
Повісилась, не витримала болю.
Злі люди і кусючі, наче пси!
В ту ніч не спав ніхто. Горіла Церква.
Згорів у ній також її палій.
Убивча сповідь: мама й тато - мертві.
Зостались діти-сироти малі.
