03.11.2013 02:41
для всіх
189
    
  1 | 1  
 © Оксана Корнієнко

НЕностальгія

Був тоді світ із віршів без жодного присмаку кави...

Емоційні слова, тяжкість роздумів, берег зі страху.

Щось подібне до того, як терни постали думками,

Ну а кава була ладна вбити ту віру-комаху.


Емоційним до кави не може буть жодної справи.

Це як дим цигарок чи амброзія від алергії.

Це як біль, смерть і зло для усіх, в кого серце німіє.

Це як вірші, в яких рими й ритму немає появи...


Десять літ... край Землі... і прохання залізти в шухляду.

Це як взяти й відкрити оті давні рани глупоти.

Це як страшно і хочеться просто поглянуть в свічадо,

Щоб простежити, що ще лишилось від СУЄскорботи.



липень, 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.11.2013 04:11  Олена Вишневська 

сильно, проймає

 03.11.2013 00:50  Каранда Галина 

двояке відчуття. місцями спотикалася об опечатки й наголоси, але настрій і атмосферу вловила. деякі рядки (і їх багато!) дуже сильні.
А ви б не могли вставити власну озвучку?