11.11.2013 00:58
18+
350
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Вечірнє

Вечірнє

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Був повний місяць. Прокидалась ніч.

Холодний спокій погасив всі ватри.

Ти ледь відчутно доторкнувся пліч

На тихій площі десь перед театром.


І, навіть не збагнувши, відпустив.

Пустив у ніч – до місяця, до міста.

Я вже казала – то період злив,

Думки стають тоді дзеркально-чисті.


Самотньо дзеленчав пустий трамвай,

На вулицях людей траплялось мало.

До зустрічі, коханий, прощавай!

Залиш ту зірку, що тобі дістала.


І поливай бегонію свою.

Як вбив у мене душу, вже не сердься!

Сьогодні я усе тобі прощу,

Але лишень не викрадене серце.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.11.2013 21:15  Тетяна Чорновіл => © 

Романтичний вірш! Викрадене серце - то клас!

 11.11.2013 14:13  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Міська історія - дзеленчання трамваю)))
Замріяна історія - про ніч і про кохання)))
Правдива історія - бо її розповідає Оля)))

 11.11.2013 08:49  Деркач Олександр => © 

Сподобалось

 11.11.2013 01:34  Світлана Рачинська => © 

таке важко пробачити...
щиро і гарно!

 10.11.2013 22:19  Олена Вишневська 

Гарно

 10.11.2013 21:11  Каранда Галина => © 

от так і торкайся пліч ненароком - відразу дістануть тобі зірку, а потім звинуватять у вбивстві душі і викраденні серця!))))
романтично і красиво, Олю, та не спіши щоразу по зірку лізти))