Вечірнє
з рубрики / циклу «Таємнича ніч»
Був повний місяць. Прокидалась ніч.
Холодний спокій погасив всі ватри.
Ти ледь відчутно доторкнувся пліч
На тихій площі десь перед театром.
І, навіть не збагнувши, відпустив.
Пустив у ніч – до місяця, до міста.
Я вже казала – то період злив,
Думки стають тоді дзеркально-чисті.
Самотньо дзеленчав пустий трамвай,
На вулицях людей траплялось мало.
До зустрічі, коханий, прощавай!
Залиш ту зірку, що тобі дістала.
І поливай бегонію свою.
Як вбив у мене душу, вже не сердься!
Сьогодні я усе тобі прощу,
Але лишень не викрадене серце.
