Гостинці
Мати Божа з ікони в кутку
Дуже пильно на неї дивилась.
На сухеньку, кульгаву, стару
І на душу вже немолоду,
Що так довго тремтіти втомилась.
І себе осінивши хрестом,
Промовляла молитву неспішно.
Вік злетів яблуневим листом...
Зупинилась на мить за столом
І згадала дитинство згорівше.
Цілу в`язку сухеньких дрівчат
Положила неквапливо в пічку.
Зараз дрова в печі затріщать,
Та як миші бува, запищать
І запалить бабусенька свічку...
У безумстві невтішних років,
Голод підло украв всю родину.
І у пам`яті сивих витків
Невиразні обличчя батьків,
Їх дітей - шести доньок і сина.
На столі бараболин із п`ять,
Хліб, часник, молоко у горнятку...
А в очах щирі сльози блищать
І смертей найрідніших печать.
В сінях вітер гамселить фіранку...
Повечерявши на самоті,
Крихти хліба сховала в торбинці.
Наполохав сусідських котів,
Побрела годувать голубів -
Відправляти на небо гостинці.
