ЇЇ вже нема...
Вже й сніг ввесь довкола потанув,
Прийшла мила серцю весна.
Ти з сумом на все це поглянув,
І тихо сказав: " - А її вже нема..."
Так дивно: і сонце на небі,
Листочок у бруньці застиг,
І люд метушиться у власній потребі,
Але примиритись з журбою не встиг.
Невже не побаче квітучий розмай?
Душа тихо плаче - її не тримай.
Нехай має спокій й приходить у снах.
Живе в наших згадках і в своїх синах.
.gif "{#}")