23.02.2014 22:17
для всіх
240
    
  6 | 6  
 © Олена Вишневська

Ще буде осінь...

Ще буде осінь...

Весну дівочих снів змінило cтигле літо,

Давно переступила батьківський поріг.

Доросла? Мабуть, ні: в квача ще граю з вітром,

І все надіюсь, що не зіб’є мене з ніг.


Лиш злегка приберу скуйовджене волосся,

Навіщо дзеркало, коли в душі розмай?

Турботи, радість, біль – усе переплелося…

В добі постійно викрадає час шахрай.


Все поспішаю. А куди ж біжу назустріч?

Ще буде осінь у житті, прийде зима.

І з ними в кріслі з пледом буду я пліч-о-пліч

Старі казки читати внукам крадькома.


Та знову все біжу… І тільки слово «Мама»

Призупиняє в круговерті часу хід.

Здалось на мить, що сил в мені не стане,

В обіймах сина вмить розтане втоми лід.


Душа все стерпить, знаю... Хоч і сильна жінка,

Але так часом хочеться сльозу зронить…

Матусю, рідна, як в дитинстві на колінко,

Подуй на серденько: у грудях щось щемить…



21 лютого 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2014 07:46  Деркач Олександр => © 

Класно, дуже-дуже сподобалось

 24.02.2014 11:20  Якобчук Павло 

Чудово

 24.02.2014 10:13  Тетяна Белімова => © 

Чудовий вірш! Забираю в обране!

 23.02.2014 23:18  Світлана Рачинська => © 

Зворушливо...
Красиві і зважені слова, Оленко!... Мій тобі плюсик)

 23.02.2014 21:12  Мальва СВІТАНКОВА 

Гарно. Що вдієш, як плин часу невідворотний.