Самотність в різних ракурсах. Триптих
1 Меланія
Аж поки зірка вечірня згасла
А пасучи їх, загубила,
А шукаючи — заблудила.
Українська народна пісня
Родилась у святки, на Василя,
Із радістю Меланія назвали.
Росла. Як кожній дівчинці з села,
Батьки любов до праці прививали.
Та Міла вирізнялась із дівчат
І поглядом, і вродою, й думками.
Не про грядки, не про гусей, курчат
Ій мріялось в гайочку над книжками...
Манірна і худенька, мов модель,
В столичний вуз Мілана поступила,
Бо в театральнім “Мілка” - це не те...
А в імені — і визнання, і сила.
Доглянута, розумна і струнка
У товаристві видних кавалерів.
Не всім доступна, звабливо-терпка,
Як знахідка для кінорежисерів.
Коли кохала — розум міцно спав.
Пірнаючи сповна в любовне плесо,
Вагітніла — Бог діток посилав.
Не народила — інші інтереси...
Потім гастролі, заміж, закордон -
Життя крутило нею на всі боки.
Розлучення, самотність, рубікон -
Повернення додому, в юні роки.
Та не можливо молодість вернуть
І помилки повиправляти важко.
Лиш ангели на небесах зітхнуть,
А серце б`ється, мов у клітці пташка.
Меланія, Мілана, Мелані...
Ввійшла до храму Пресвятої Діви.
Вдивляючись у образ на стіні,
Хрестилась і шептала псалмоспіви.
Київ, 17.03.2014
