ПРОЩАННЯ
ПРОЩАННЯ
Моя любов – ілюзії та мрії,
У пристрасті безумна, не свята,
Бездушного кохала лиходія,
Безрадісні були мої свята.
Твоє кохання – муки, біль та сльози…
Терпіла довго, та не стало сил.
І я пішла, зневаживши погрози,
Та клятви ніби ти мене любив.
Ховаюсь від підступного кохання,
Від лютого безжального клинка,
Від жаху телефонного сичання,
Від вереску скаженого дзвінка.
Ти зруйнував і щастя, і надію,
А я, немов зурочена чомусь
Тобою марю і про тебе мрію,
Хоча ніколи вже не повернусь.
