Прилітала душа
Перламутрова кулька–душа
Пропливла моєю кімнатою,
Не сказала, чия вона,
Прилетіла з небес до нас,
Щоб дорослих дітей провідати.
«Може, - думалось їй отам -,
Рано було самих їх кидати. »
Подивилась: в порядку дім,
На обійстя миле поглянула.
І розтанула, ніби дим,
В синій простір ізнову канула.
Ти від нас недалеко, так?
Це, напевне, віднині знатиму.
Прилітай іще, так зрадію я,
І чекатиму, знов чекатиму.
Харків, Травень 2014 р