Грозові сновидіння
Там за стіною озонові хмари…
В трави духм`яні, сполохані вітром,
Зорі розсипали з пригоршні чари...
Місяць скоринкою ріжками світить...
Ось тобі постіль – замкни нас у колі…
Тут, за межею – електрика ночі:
Тінь блискавиці під дощ меланхолій,
Постаті дві – чоловіча й жіноча…
Ми – елемент візерунку природи,
В шквалі стихії – надбиті дзеркала:
Зливою пристрасті в мить насолоди
ТЕрпким нектаром наповним піалу,
Вип’ємо дим поцілунків зі шкіри,
Коло замкнеться у дотиках ліній...
Там, за межею – удосталь, без міри!
Тут, на яву... грозові сновидіння!..
03 червня