Інше мені без різниці...

Місяць червень розкидав по небу намисто вогнів,

Підпалив покривало з небесного ситцю безодні…

Того жару монети зберу я і до лихварів –

Хай мені розміняють на щастя, хоча б на сьогодні.

По асфальтових вулицях прямо, ліворуч й за ріг –

Увійти в магазин закликає реклама барвиста.

Поспішаючи до закриття, я зриваюсь на біг

В неосвітлених закутках сонного літнього міста.

Між яскравих сюжетів старих і дешевих картин,

На високих полицях крамниці між дріб’язку всЬОго,

Серед втомлених книг з шаром тОвстого пилу, один,

Непомітний пакунок байдуже чекав часу свОго.

Сиротливо додолу опущені очі, простий,

Без надмірного блиску, зневірений, стомлений погляд,

Запакований в сірий, подекуди рваний текстиль,

Засмальцьована тінь - від минулої райдуги спогад.

Десь між третім і п’ятим мій внутрішній нерв защемів:

Наче то була я в потойбічні кривого люстерка.

Забриніла між нами струна в унісон аритмій.

Я знайшла тебе, щастя бідове!!! Ціна лиш затерта…

Забирайте задарма! Придатності термін пройшов!

Ну хіба що мідяк, але й то швидше так, для годиться.

Я залишила там продавцю зі скарбами мішок –

І забрала додому пакунок – нехай і синицю.

По дорозі відчула, як б’ється тріпоче крилом –

І на диво в руках моїх сонцем розквітла жар-птиця…

Я впізнала тебе, моє щастя, відразу й цілком:

Коли сяє душа, то все інше мені без різниці.

06 червня 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні