Чорні стрічки
Не віршуються більше слова -
В серці тліє вже проза...
Там, де било в душі джерело, пересохла земля...
А перо все чекає жнива -
З нього ж скапують сльози:
Знову смерть... знову постріли чути... і вже не здаля...
Не фарбуються в біле ті дні,
Де червона калина
Переспілими гронами крові вклонилась до ніг,
Залишаючи слід по війні
На стежках України,
Висіваючи біль у серцях... а колОситься гнів...
А в гаях перспІв солов`їв
Між намиста із Ягід,
Спрагле літо у зернах життя, а римується смерть...
Поміж тих легкокрилих хорІв
Чорні стрічки на стягах...
Переповнений список невинно загиблих ущерть...
16 червня 2014 р.
