Заробітчани
Слова, текст пісні «Заробітчани» Олег Буць
А ми є – не карателі, не найманці укрівські,
Що нам війна, як мать родна, а кров – лише вода…
А ми прості заробітчани, наші, українські.
Ми дім свій залишаємо – прийшла нужда й біда…
В Москви, Європи різь в очах від нашого, від поту,
А він є чесний, трудовий – хоч декому й на сміх.
І нашу невеселую воєнную роботу
Ми, як завжди, закінчимо. І краще за усіх!
І за роботу виставим заробітчанську ціну –
Високу й справедливую, не ждіте там нулі…
Хай нашим дітям правильно заплатять Україну,
Щоб ми усі зосталися на своїй, на землі…
А по нужді, і по біді, свої забувши рани,
Усі, як є, звитяжники, забудем гул гармат,
І в ненависні згарища прийдем, заробітчани,
І як завжди, покажемо, що зводить – не ламать!
І як завжди, в тіні будемо, скромні ветерани –
Подумаєш? Загарбникам дали таки урок!
Та стане пам’ятником нам, прості заробітчани,
Та «квітка», що повище всіх рубінових зірок.
23.08.2013
