Чорний слід
У білому лляному сарафані.
І очі, мов, живі блищать в тумані,
Вона уже годину як не з нами...
Сльоза однак ніяк не висихає,
А губи ще життям налиті,
Вона цей світ проте вже покидає,
Душа її не тут, хоч тіло ще зігріте...
Утоплена - як лялька непотрібна,
І страх, і біль всю душу ту проймають,
Ту що немов до терезів подібна,
І тут її нема, і там ще не приймають...
Утоплена вона не в озері, не в річці,
Така вона не перша, не остання...
Віддалась вічнім сну і чорній нічці,
Утоплена в болючому коханні.
Ніхто не зна, що слід на сарафані -
Кривавих сліз потоки безнадійні,
Ця смерть - мов крапля в океані,
Кохання чарів наслідок злодійний...
май, 2007г.