10.09.2014 22:23
for all
155 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Тетяна Чорновіл

Вісник

Вісник

Як місяць тишу блідо скнів

За часу видимість туманну, 

Явився вісник сплеском снів

В мого чуття тремку оману.


Змагався з несусвітним злом, 

Кур’єр із надтонкого світу, 

Щоб просочити крізь розлом

Безцінну вість несамовиту.


Все звичне: плащ і капелюх, 

Та в силуеті – щось знаменне.

Ні звуку з уст не ловить слух, 

Я ж відчуваю – вість у мене…


Її зумію осягти, 

Тож вісник виконав завдання.

З уст – усміх тільки. Час іти, 

Бо в хмарах сіється світання.


В свій світ імлою заборон

Пішов через досвітні тіні, 

Лиш галас збуджених ворон

В плаща долинув тріпотінні.

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.09.2014 14:12  © ... => Антоніна Грицаюк 

Інколи дивують незвичні речі! Не завжди є можливість їх зрозуміти і осягнути. Дякую за відгук! 

 14.09.2014 00:06  Антоніна Грицаюк => © 

Цікаво! Так незвично! 

 12.09.2014 19:51  © ... => Тадм 

Дякую, Таню! 

 12.09.2014 19:50  © ... => Світлана Рачинська 

Рада, що відчулося! Дякую! )) 

 11.09.2014 09:19  Світлана Рачинська => © 

Просто дух перехопило. Дуже цікаво! Надзвичайно... 

 11.09.2014 09:11  Тадм => © 

Чарівно!