10.09.2014 22:23
для всіх
213
    
  3 | 3  
 © Тетяна Чорновіл

Вісник

Вісник

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Як місяць тишу блідо скнів

За часу видимість туманну, 

Явився вісник сплеском снів

В мого чуття тремку оману.


Змагався з несусвітним злом, 

Кур’єр із надтонкого світу, 

Щоб просочити крізь розлом

Безцінну вість несамовиту.


Все звичне: плащ і капелюх, 

Та в силуеті – щось знаменне.

Ні звуку з уст не ловить слух, 

Я ж відчуваю – вість у мене…


Її зумію осягти, 

Тож вісник виконав завдання.

З уст – усміх тільки. Час іти, 

Бо в хмарах сіється світання.


В свій світ імлою заборон

Пішов через досвітні тіні, 

Лиш галас збуджених ворон

В плаща долинув тріпотінні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2014 00:06  Антоніна Грицаюк => © 

Цікаво! Так незвично!

 11.09.2014 09:19  Світлана Рачинська => © 

Просто дух перехопило. Дуже цікаво! Надзвичайно...

 11.09.2014 09:11  Тадм => © 

Чарівно!