Не дощ, а сніг
На забуте Богом осіннє місто падав нещадно дощ
Він змивав бруд і неправду з вишуканих площ
Кавою змивши нічну оману пішки йшла вона
Холодно й похмуро – а в душі ще була весна
Пробач, колись ти сам спалив мости
На жаль, цієї ночі будеш поруч не ти
Пробач, уже падає не дощ, а сніг
Нова радість стала та не для всіх
Кава не випита до кінця, а просто розлита
Душа просто була тобою ущент розбита
Між вами з густих холодних дощів стіна
Білий іній вкриває, кудись поділась весна
Пробач, колись ти сам спалив мости
На жаль, цієї ночі будеш поруч не ти
Пробач, уже падає не дощ, а сніг
Нова радість стала та не для всіх...
2014 р.,