SONNO
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
Любов зароджується в людині, але ніколи не кінчається в ній. І навіть якщо все є, і любов, і щастя, і життя-то по якомусь страшному закону цього завжди мало, і чим більшим все здається, тим менше воно насправді. (Еріх Марія Ремарк)
- Сон... не спіши, зачекай...
Легким, прозорим,
Підсвідомість у невідоме.
Загорни в оксамит,
Волю спокою дай,
Від думок в ніжний шовк кольоровий.
Дай відчути погляд очей,
Дотик рук до зболівшого тіла.
Подаруй всі скарби у чеканні ночей,
Де в любові народжена мрія.
- Сон... зажди, не спіши...
Ти єдине, що залишилось,
Вся чарівність життя,
Пристрасть серцем.
Душа...
Віддзеркалившись болем журилось.
- Дай бажань відчуття,
Нереальність картин,
Власний світ,
Де в мовчанні щасливий.
- Сон... іди, не чекай...
Забирай ніжний шовк,
Кольори відображень згубились.
Загорни в оксамит,
І далеко сховай,
Що зболіло, і що не здійснилось...
