Буденне
до віршувань в окупації.
1.
вітер бавиться барвистим листям
раз по раз виблискує промінь сліпучий
заполоненого хмарами сонця
обіцяючи день без дощу
пташиного співу не чути
а чути гармати за містом
то одиночні
то залпи... -
війна
зрадники
ряжені козачки
зайди-москалики
і бандюки
граються у визволителів
захисників
у добрих політиків
і діячив
грають в державність
і наче у карти
в республіки -
звичайне знущання над Україною
ця вітчизняна війна
розпочата
паранойїком і ксенофобом з кремля.
жорстока буденність
і проза буття
повсякденність -
злидні
депресії
апофеоз глупоти
що радіє полону
байдужа до вбивств
до знищення міст
і людей України
...дихає холодом осінь
красиво
і плавно
граційно
опадають дерева
й одразу старіють
і старцями завмирають
печальні
в роздумі
тримають крихкими гілкАми
хмари і сонце
і
до людей осудні
хитаються кронами
зі скрипом дряпають небо...
2.
коли з дерев опадає листя -
сумно
коли квітка ронить пожовклі пелюстки -
боляче
коли сонце затуляють хмари -
плаче небо
коли вбивають кохання -
гинуть світи
і немов світлячки
сліпі душі
штовхаються
б"ються
і гаснуть відлуннями битого скла
зникаючи у небутті
коли вмирає кохання -
панує темрява...
