Ем Скитаній ...у сутінь осінню
...і вже не чекаю нічого...нічого
осінньоі днини
у часі буття
ні доброго слова
ні погляду злого
ні правди
ні кривди
ані забуття
хіба що торкнеться
в трагічній цій тиші
подих до спогадів
аж до душі
легким вітерцем
який віти колише
в опалому листі
зітханням стишив...
чужий в сьогоденні
старий і спокійний
дивлюся у степ
повз мене минають криваві події
та з ока сльозою печаль не спаде.
19.10.2014 21:44 Панін Олександр Миколайович... => © |
 Якщо не читати таких поезій, то що тоді читати? |
19.10.2014 18:44 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудова форма і ритм. |
19.10.2014 09:55 Світлана Рачинська => © |
 Спогади, буває, єдине - що гріє... Красива печаль. |
19.10.2014 02:15 Ганна Коназюк => © |
 Дуже гарний вірш! Щемливий... |
19.10.2014 00:08 Панін Олександр Миколайович... => © |
Лірично, драматично, гарний вірш. |
18.10.2014 22:10 Світлана => © |
Зворушливо, проймає... |
18.10.2014 16:33 Тадм => © |
 зболено, відчутно |