11.12.2014 18:40

для всіх

455

4 | 4

 © Антоніна Спірідончева

Попелюшка

(з Галереї жіночих портретів)

Вона вишиває фату золотими нитками, 

На білому платті протягує стежечки бісеру.

Навпроти, в подушках присівши, підморгує мама, 

Тримає в руках простирадла з текстурами різними.

Чекати на принца – заняття буденне й натхненне –

Уся в килимах, покривалах шовкових веранда.

А в хаті пристелене ліжко – розбещені, певно, 

Ці принци – тож ковдра пухова, подушки в трояндах.

Вона косить погляд в розвішені в хаті дзеркала, 

Підкорює їх дорогою тонкою білизною, 

Благає ікони, щоб принц їй натрапився вдалий, 

Узяв з нею шлюб, полюбив і ніколи не вислизнув.

Вдягнулась в принцесу – несила уже Попелюшкою

Чекати тих принців... Нема!..

Не тлумачив казкар, 

Що справжні принцеси не ставлять на принців ловушки

І вміють кохати без суконь, білизни й дзеркал.