22.10.2014 15:06
18+
607
    
  16 | 16  
 © Олена Вишневська

Багряне небо

Багряне небо

Вкотре там на сніданок багряне від пострілів небо, 

Натще кілька ковтків розіп’ятого криком повітря…

І на зміну птахам перелітним, поглинувши щебет, 

Розлітаються кулі свинцеві в кривавій палітрі.


Там за безцінь зливають пульсуюче серце країни.

Мінус тисячі сонячних променів – безвісти… вбито…

Хрест на лінії долі не тільки того, хто загинув:

Сиротіє земля, наче в голод затоптане жито.


Скоро трави червлені завіє студена пороша.

Вкриє рани обвітрені білого пуху перина…

Тільки сни не прийдуть від такої гостини солодші.

Скільки «опадів» випаде там – не докажуть в новинах.


Попри правду гірку в серці сторожко теплиться віра

Що нарешті закінчаться вибухи штучного грому…

Там здавалось не раз, як з Малого Ковша понад міру

Зорі тихо стелили жадану стежину додому…



22 жовтня 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.11.2014 12:56  Невідомський Міха => © 

!!!потужно

 23.10.2014 14:17  Тетяна Чорновіл => © 

Тяжко читати, але така наша жахлива дійсність!

 22.10.2014 22:15  Світлана Рачинська => © 

Оленко, будь які слова зайві... Читала з комом в горлі, дуже сильно! Віра - попри гірку правду! Пречудово! Торкає серця...

 22.10.2014 20:50  Ганна Коназюк => © 

Гарно, образно, боляче... Але про це слід писати, попри біль. Молодчина!

 22.10.2014 19:40  Тетяна Белімова => © 

Оленочко! Така твоя мова вироблена і образна - суцільні метафори, але погоджуюся з Пашою: читати справді важко. Тут доречніше за все сказати: Слава Героям!
Забираю з твого дозволу до нашої групи на ФБ.

 22.10.2014 19:36  Якобчук Павло => © 

Я чесно кажучи Оленко коментувати якось не можу. Болить душа та мусить виливати хоча б у вірші. Душевні, щирі, солоні. +

 22.10.2014 18:28  Деркач Олександр => © 

Гарно написано, без пафосу, чутливо і душевно...

 22.10.2014 18:10  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Зачіпає.. Емоційно так і метафорично.+

 22.10.2014 18:01  Тадм => © 

Оленко, чудовий твір. вдалі образи. чіпляє. Жахливо, що це про нас. Про сьогодення. Не віриться....

 22.10.2014 15:20  Панін Олександр Мико... => © 

Дуже гарно, поетично. Можна побажати, щоб найшвидше не стало нових трагічних тем.