Минеться
Я лиш ніхто, лише печаль на дні серця
Пройде повз у пальто і більше не озветься…
Я лиш ніхто, я лише дощ, що стіною раптом та й проллється…
Стіна паде, і не згада ніхто, осушиться від сліз те озерце, що біля серця…
Пройде усе, не лишаться сліди, все відійде у дальні далі
Не лишиться ні зойку, ні біди, забудуться усі твоЇ-мої печалі
Із пам’яті себе зітру, з собою заберу усі негоди у вуалі…
Лиш тихо непомітно відійду, а ти живи й радій надалі…
2014 р.