Лінії дотиків
Хочу тінями лінії дотиків наших ловити,
Пробиваючи простір навколо напругою шалу.
Із тілесного келиху дике бажання надпити,
Смакувати ковток за ковтком небезпечним запалом,
Доки спраглі вуста вже не зможуть промовити: «Мало…»
Під контрольним прицілом тримати мене, любий, досить!
Затамовую подих, а далі все кадрами плівки:
Ти – навпроти. Навшпиньках. За вушком. Твій погляд. Відносить
Хвиля вибуху… Десь там на другому плані з платівки
Скрипка ноти зриває, кидаючи нам на долівку…
Під гарячими пальцями тліє принишкле піано –
Ти ж частіше доводиш до форте емоцій лавину.
Не впускай лиш надовго прошу тебе нотного стану.
…І нарешті звільни від задухи тісної тканини.
Хочу й далі тебе пізнавати до снів... без упину…
.gif "{#}")
.gif "{#}")