23.11.2014 19:57
для всіх
239
    
  3 | 3  
 © Бойчук Оля

На горизонті зораного поля

Пісніє світ. Висмоктує повільно

Бездушне тіло з крові й молока.

А брата пригорнути о обійми

чи протягнеться зламана рука?


Ущухне біль. І спрагу ся втамує.

Зростуть сини апостола Марка.

Чи зможе небо задощити всує, 

аби напилась втрачена ріка?


Смішне життя: довкола гаснуть зорі, 

втекли боги від крові і вина.

Біліє сніг. Біліє світ. Світає доля

на горизонті зораного поля…

Про мирне небо снить озимина…



Івано-Франківськ, 22.11.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.11.2014 14:42  Деркач Олександр => © 

Чудова поезія!

 23.11.2014 22:12  Тетяна Белімова => © 

Так багато всього, Олю! Віщого, пророчого, що я просто розгубилася. І кольори, відчуті й передані в інакший спосіб, біблійні алюзії. Пророчо звучить.