ЗНИКЛА ВІД КОХАННЯ
породження картини
Я від кохання
Розчинюсь, мов
цукор, в ча-
ї…
В твоєму іме-
ні живу – се-
бе втрача-
ю…
Ти ніби владар
Днів моїх, а
Я – уклін-
на.
Ось накажи – і
Вмить злетить ду-
ша нетлін-
на.
Ні! Не помру від
Почуттів, як
Сніг розта-
ну.
Чи із метели-
ків легких спле-
ту сута-
ну.
І лише віддих
Забринить – ду-
ша проник-
ла.
Ти відвернешся
Лиш на мить – а
Я вже зник-
ла!
Київ, 30 листопада 2014