Ми стали…
Немов два плеса: неба і води –
У зливі почуттів змішались разом.
Безкрає небо – я, безодня – ти;
Судоми зір ясних між хвиль оргазму.
Зійшлись орбіти пів планет в одну –
Пориви двох начал в Ін-Янь сплетінні
І впали ноти на жорстку струну;
Танцюють на стіні дві наші тіні…
Хотів сягнути дна та не зумів,
Натомість розчинився в піднебессі
Від насолоди в мареві чуттів.
Ми стали хмарами й туманами на плесі.
