Асоціативні паралелі
до віршувань в окупації
1.
багатьом нулям здається,
що вони - орбіта,
по якій обертається світ.
...сума нулів - загрозлива цифра.
із багатьох нулів
легко зробити ланцюг... -
який же мудрий цей поляк Єжи Лєц!
а ще він казав, що у кожному столітті
є своє середньоріччя... -
це саме про цю територію моєї країни,
яку розбомбили,
розтрощили в руїну кремлівські нулі.
і,
прикриваючись тілами дітей і жінок,
старими і немічними,
єхидно з-за спин їх вигукують світу
- спробуй дістати... -
і затушковують здурених в банці амбіцій.
а найвИсоконУлевий нуль потім розстрілює
з гумконвойної зброї
щит із тих тіл,
бо йому він уже не потрібний.
цинічна промовка в устах його весело грає
-...ви великий народ із красивою мовою
у величній державі...ми брати... -
і посміхається посміхом вбивці.
2.
позавчора
вибухав
склад боєприпасів бандюків,
гумконвойний дарунок великих нулів.
аж майже чотири години лякали вибухи ті
усіх мешканців міста,
відданих всім єством нулевеличності,
жертовно, тілесно й духовно.
перелякані,
але жують і топчаться в стойлах своїх хатин
роззявили рота,
слухають паханків
як чередників череда.
слухають,
моляться на пустоти нулів істеричної дурості,
на ідол нуля.
що зверху присів,
газує і дметься лайном у зненависті.
-...розцвітай же, моя лугандонія,
в ароматі моїх бажань... -
скидує мантру знехотя в натовп,
що нестямно і палко,
судомно аж молиться,
ідоловклінно промовляючи скинуту мантру
згори...
