Страшний гріх
з рубрики / циклу «Про долю»
Кричали гори – «Схаменись,
Не смій лиха робити»,
Кричало море – «Зупинись,
Не смій життя губити».
Земля стогнала – «Годі вже,
Паплюжити, ділити»,
Бог бачить, чує, знає все,
Той гріх не відмолити.
Серед зими загримів грім,
І небо заридало,
Слізьми осиротілих матерів,
Всю землю поливало.
Злетіла зграйка голубів,
Це ж душі діточок,
Яких ти в крові потопив,
Не хватить свічечок.
Щоб замолити страшний гріх,
Куди скажи ти преш,
Кров мішана у нас у всіх,
Чого ж ти жили рвеш?!
м.Славута,
