02.01.2015 22:58
для всіх
187
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

На краєчку завії

На краєчку завії

У вицвілій тиші німої дрімоти

Нашіптує грудень зими привороти, 

Змороженим басом.

Заклякли в боязні під льодом калюжі.

На вікнах розквітли прозірчасті ружі, 

Що витечуть з часом.


Промінчиком сонце голубить бурульки.

Розкурює вітер закопчені люльки

Печей над дахами.

Мережать синички галуззя вільхові.

Пряде полохливо в тепленькому схові

Зайчисько вухами.


Вовтузяться миші в кургановім тілі.

На обрії сунуть хмарини дозрілі

З нюансом завії.

Ще мить й проти сонця займуться жаринки.

Опустяться тихо тендітні сніжинки

Алмазом на вії.


В чарівності білій німої дрімоти, 

Шептатиме січень зими привороти…

В гонитві із часом.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.01.2015 23:12  © ... 

Вдячний за увагу.

 03.01.2015 16:24  Світлана Рачинська => © 

{#} Алмазом сніжинки на вії... Як же ж гарно!... Чарівна поезія...

 03.01.2015 11:37  Тетяна Чорновіл => © 

Красива зимова замальовка!
Що не рядок, то тендітний вишуканий образ!
Зайчисько взагалі розчулив!
Чудова форма і зміст!

 03.01.2015 09:04  Тетяна Белімова => © 

Чудово! І розмір, і образне мислення! Умієте вразити!

 03.01.2015 00:54  Сон Блакитного Сонця => © 

Мені ваші вірші завжди подобалися.