Про кохання
з рубрики / циклу «Новітня історія»
Кохання у війну існує теж.
Ну, що ж... Даруйте, може не на часі.
Та вояків підтримує в Донбасі
Це почуття, яке не має меж.
Йому на ранок знову на війну.
Тут, в Києві, у сутінках під`їзду,
Вона у камуфляж заплаче слізно,
А хлопцю сніг притрусить сивину.
Як добре, що на зріст дівча мале
І в темряві не бачить мокрі очі -
Не по роках вже мудрі та пророчі,
В яких "чому?" і тисячі "але...".
А перехожі, мов години, йдуть.
І поглядом благословляє кожен -
Допоможи цим голубочкам, Боже!
Бо у коханні й вірі вічна суть...
Київ, 26.01.2015
