Вночі, з думками крижаними
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»
«В часы ночные, ледяные…»
Вночі, з думками крижаними,
Не в силі муки біль знести,
Рвонусь у небо позивними
Семи десятків широти.
Нехай геолог бородатий
Від вогнища палкої гри
Схрестить мої координати
З верхом заклятої гори.
Де, мов Тангейзер у Венери,
Закутий в тишу снігову,
Я двадцять літ у тьмі печери
Одною мрією живу,
Що вирвусь, і вдихну свободи,
І, звівши плечі, як Самсон,
Обрушу скаменілі зводи
На цей багатолітній сон.
______________________________
В часы ночные, ледяные,
Осатанев от маеты,
Я брошу в небо позывные
Семидесятой широты.
Пускай геолог бородатый,
Оттаяв циркуль на костре,
Скрестит мои координаты
На заколдованной горе.
Где, как Тангейзер у Венеры,
Плененный снежной наготой,
Я двадцать лет живу в пещере,
Горя единственной мечтой,
Что, вырываясь на свободу
И сдвинув плечи, как Самсон,
Обрушу каменные своды
На многолетний этот сон.
