Вербна неділя
Як зустрічали ми його,
На шлях до ніг стелили квіти.
Кричали – Цар! Осанна в вишніх!
Верби тримали кожен віти.
Ісус Христос, Господь людей,
Жив не в палаці, а у хаті.
Щоб бути ближче до своїх дітей,
Він їхав верхи на осляті.
І мертвих міг Він воскрешать:
« по вірі вашій хай дається».
Та вчив Він нас любить, прощать,
За ворогів своїх молиться.
Сьогодні ми Його возносим,
Бо Він цілитель, він Месія,
А завтра – хулимо й поносим,
За те, що втратили надію.
На його плечі ми звалили:
Наші гріхи – то хрест дубовий.
На голову йому наділи
Не німб з троянд – вінець терновий.
Зустріли діти, як Царя народу,
Як сина Божого народ на хрест віддав.
А Ти моливсь: за людство, за свободу,
Царство Небесного всім дарував.
Прости нас, Господи, прости.
За те, що Сина розіп’яли:
Спочатку Богом величали,
А потім, як Ягня віддали…
Цей гріх довіку нам нести.
