ЗОРЯНИЙ ЦІЛУНОК
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Між космічних уламків буття,
Серед вакууму ментальності
Зародилося передчуття,
Насолоджене млою дальності.
Невагомості трепетний вир,
Ніби імпульс, пробіг орбітами
Пахне м’ятою скупчення зір,
Палахкими веснує квітами.
Ейфорії нестримної верх –
Вимір простору галактичного,
Уст енергія згустками ерг
В епіцентрі вогню магічного.
З точки відліку чар навпростець
Крізь безумство світів нескорене
Плине час у сум’ятті сердець.
І спалахує в небо зоряне...
