23.05.2015 22:06
for all
221 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Тамара Мандич

Ой Боже! Люди...

Ой Боже! Люди, що за ахінея?

Ми живемо не з серцем, а з гріхом.

А потім то потопи, то Помпеї, 

Або ж як не Гоморра, так Содом.


Все риємо і днями, і ночами

В поті чола, як бджілка у труді, 

Такі глибокі й широчезні ями

Й не ворогу, до речі, а собі.


Ми ніби хочемо, щоб все було в ажурі, 

Та борються за здійснення цих мрій

Не люди, а вовки в овечій шкурі, 

Не друзі, а якийсь підступний змій.


За яблуко одне клянем Адама.

Якби ж ми чимось кращими були!..

У нас тих яблук – цілі кілограми, 

То що ж судити про чужі гріхи?


В своєму оці й палиці не видно, 

А дуже шкода, бо спливає час.

Не допоможуть нам прожити гідно

Ні пустка душ, ні золотий запас.



23.05.2015

Публікації: Тамара Мандич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.05.2015 09:16  Тетяна Белімова => © 

Сумні роздуми. Гідність - це такий продукт, якого зараз ніде не пропагують і не рекламують, на жаль.  

 24.05.2015 01:59  Серго Сокольник => © 

Ото ж. Грішні ми. Грішні)))