Тадм Очима розкроюю небо…
навпіл… на сто частин…
Ніби немає потреби
й зайвих немає сил….
Ніби уже й дотичний
часу шалений плин
тільки чомусь (де звично)
не відчуваю крил….
Мабуть, линяють… Тому,
витерши страхів пил,
думками занурююсь в небо,
в усі його сто частин….
Харків, 7.07.2015
15.07.2015 09:52 Олесь => © |
 Мені сподобався оцей ритм -ин-ил-ин-ил... |
14.07.2015 14:44 Світлана Рачинська => © |
 Вірш надиктований небом) Класно! |
13.07.2015 14:01 Каранда Галина => © |
 класно. в кожному фракталику... |
13.07.2015 09:41 Тетяна Белімова => © |
 Хай минає! І небо знову буде небом для польоту для поетичних крил)) |
12.07.2015 14:25 Панін Олександр Миколайович... => © |
 Небо усе зрозуміє, усе пробачить .Поет приходить із Неба, до Неба,згодом, повертається, |
12.07.2015 13:40 Серго Сокольник => © |
 То може, крильця перелиняють, та й нові з"являться? Метеликові... |