Тетяна Чорновіл Мить п`янкого передгроззя
Небеса
У клоччя хмар
Загорнули сонце тьмяно.
Десь гроза
Громів удар
Насуває невблаганно.
Вітерцем
Жарким війне
Спертий дух п’янкого зілля.
Йду тихцем
У запашне
Шелестких колось засилля.
Досхочу
За мить вдихну
Полинову звабу сонну
Крізь дощу
Жагу рясну
З диким присмаком озону.
Час застиг
У сплеску вій
Не збагнувши миті плину.
З губ жарких
Цілунок твій
Солодить дощу краплину.
05.08.2015 11:33 Тадм => © |
 невагомо! дуже красиво |
04.08.2015 09:37 Георгій Грищенко => © |
 Крвсиво і як завжди надзвичайно поетично. |
03.08.2015 21:32 Ганна Коназюк => © |
 Як же чудово! Розмір - просто краса!!! Сама поезія - легка хмариночка настрою!!! В улюблене! |
03.08.2015 20:44 Світлана Рачинська => © |
 Я хмілію від Ваших творів... Правда) Вони невиправно красиві і дихаючі!!!) |
03.08.2015 15:38 Люлька Ніна => © |
 Просто, талановито і прекрасно. |
03.08.2015 09:00 Тетяна Белімова => © |
 Дуже красиво! І розмір такий майстерний! Уже навіть він один налаштовує на очікування дива)) |
03.08.2015 07:49 Уляна Яресько => © |
 Чудово! Прекрасна картина передгроззя! |
03.08.2015 02:00 Серго Сокольник => © |
 О, це трохи співзвучно моєму ДОГОРАЕТ КОСТЕР НА ЗАРЕ. Гарно, Таню))) |
02.08.2015 23:36 Панін Олександр Мико... => © |
 А ні слова, ми на те, починається -СВЯТЕ! |