Ніч запалює зорі

Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім - жінку.
Оксана Пахльовська

Ніч запалює зорі.

А у нас не горить і свіча.

Я твоя… і навік, і сьогодні.

Тихий біль у твоїх очах?..

Чи то осінь, милий? То осінь?

Чи війна на твоїх плечах?..

Так і старці хліба не просять,

Як молюсь я, долаючи страх.

Доторкнись до мого волосся!..

Відпочинь у шовкових снах.

Бо сьогодні – то тільки осінь.

А от завтра вже бій на мечах…

Візьміть участь в обговоренні

сподобалось

Красиво)) Так по-жіночому! Мені перегукнулося із віршем Олени Теліги. Не знаю, чи Ви чули її вірш "Мужчинам"?
Не зірвуться слова, гартовані, як криця,
І у руці перо не зміниться на спис.
Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!
І ми їх даємо не у залізнім гимні,
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.
Бо швидко прийде день і у завісі димній
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.
Ще сальви не було, не заревли гармати,
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз
Все, що дає життя іскристе і багате,
Мов медоносний сік, збираємо для вас.
Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть —
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!
Успіху Вам!

Що ж- завтра буде завтра...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ