Наталка Янушевич Мертві окопи першої світової...
З космосу видно й досі,
Бо ж не буває шрамів без воєн,
Шрами – платня за досвід.
Сітка траншейна густо побита
Вирвами на Донбасі.
Поки це небо ще привідкрите,
Ми оминемо пастки.
Може, зрадієм колись з тобою,
Тільки от плаче осінь:
Мертві окопи першої світової
З космосу видно й досі.
Дрогобич, 2015
04.10.2015 20:16 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую Вам, пані Таню. |
04.10.2015 11:51 Тетяна Чорновіл => © |
 Ще не такими вирвами і шрамами рубцюватиметься в нашій пам"яті теперішня війна! |
03.10.2015 08:52 © ... => Каранда Галина |
От і я про це: сліди завжди набагато довше зберігаються, ніж ми їх помічаємо. |
03.10.2015 08:51 © ... => Тадм |
Дякую, Таню. Я поміркую над цим. |
03.10.2015 08:45 Тадм => © |
 Наталю, скучила за Вашими. сильний вірш. єдине б що змінила - це "плата" замість "платня" |
03.10.2015 07:55 Каранда Галина => © |
 а скільки ще дітей підірветься на мінах... дуже сильно ви завжди пишете, Наталю... |
02.10.2015 22:10 © ... => Лариса Пугачук |
На жаль... |