Я ненавиджу надмір: ілюзій, страхів і емоцій
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
Я ненавиджу надмір: ілюзій, страхів і емоцій
хоч, бува, шаленію від сотень буденних спокус,
котрі надто підступно чатують на кожному кроці
обіцяючи завжди на вибір діаду: «цілунок/укус»
Тільки вибір сліпий переважно - іронія долі:
спершу вкажеш, а потім отримаєш бажаний приз
що цікаво - коли обираєш ретельно, поволі
випадає таке… добровільно навряд чи б і гриз
Але справу вже зроблено – маєш нестримно любити
плід вагань, недомовок чи безлічі всіх недомрій
дорікнути не зможеш – ні́чим насправді ж і «крити»,
адже, як не крути, вибір зроблений – виключно твій!
Та, трапляється, ткнеш, не вагаючись, пальцем,
підкоряючись поруху серця - ковзнеш на межі
сам собі видаєшся в ті миті безумцем зухвалим,
але зрештою здатен наосліп сягнути нових рубежів
Харків, 3.10.2015
